Serhii Lysochenko, Bohdan Sus. Development and quality of Lifelong Learning in Ukraine // II International Scientific Practical Conference „Quality Management in Education and Industry: Experience, Problems and Perspectives” .- Lviv Polytechnic National University, 28-30 of May 2015 (Lviv, Ukraine).

УДК 378:009

Становлення і якість безперервної освіти в Україні

 

“©” Сергій Лисоченко, Богдан Сусь 2015

 

Інститут високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Нині людині для досягнення її життєвих орієнтирів, покращання її життя та самоствердження безумовною необхідністю стає безперервна освіта. Неможливо за один навчальний цикл, тривалість якого може досягати 20-25 років, підготувати фахівця на все його подальше життя. За даними зарубіжних дослідників щорічно оновлюється до

25 відсотків знань, набутих людством дотепер. Таке оновлення особливо характерне для природничих наук [1]. Тому безперервна освіта стає основною умовою становлення і розвитку як окремої людини так і суспільства в цілому.

В Україні безперервна освіта (або навчання протягом життя), в основному, включає в себе професійний розвиток або більш вузьку спеціалізацію працівників в рамках отриманого фаху, перепідготовку, спрямовану на освоєння іншої професії чи стажування – подальше вдосконалення професійного досвіду та навичок, що набуваються в практичній роботі під керівництвом фахівців [2]. Таке навчання можна отримати в інститутах післядипломної освіти, на різноманітних дистанційних та очних курсах, організованих на промислових підприємствах, в банках тощо. Після закінчення таких курсів слухачі отримують свідоцтва про підвищення своєї кваліфікації державного зразка. Разом з тим існує велике коло дорослих людей різного віку та різних спеціальностей, які навчаються самостійно і не є формальними учасниками освітнього процесу. Спільним цих двох форм освіти є індивідуальна пізнавальна діяльність, в результаті якої доросла людина перетворює освітні можливості суспільства в чинники свого розвитку. В концепції розвитку безперервної освіти в країнах ЄС також звертається особлива увага на неформальну освіту. В своєму меморандумі про безперервне навчання Європейська комісія вказує на те, що освітянські можливості повинні бути доступні для кожного громадянина ЄС у будь-який час і на постійній основі. У практичному плані це означає, що кожен громадянин ЄС повинен і може стати на власний  індивідуальний  шлях  розвитку  відповідно  до  своїх  потреб  та  вимог.  Така  концепція  безперервного навчання повинна сприяти перетворенню ЄС на суспільство знань і стійкого прогресивного розвитку [3]. Аналізуючи завдання, поставлені перед освітою протягом життя, можна дійти висновку про те, що їх розв’язання неможливе без превалювання самостійної роботи студента і застосуванні ним сучасних інформаційних технологій. Також педагогічна наука одностайна в тому, що самостійна робота студентів – це одна з найважливіших форм навчального процесу, а завдання викладачів дати навички самостійного самовдосконалення, пошуку необхідних навчальних матеріалів, методи отримання нових та розвитку набутих знань. В той же час сьогоденні форми організації самостійної роботи студентів, такі як система персональних завдань, методи аудіо- та відеонавчання  і інші, із застосуванням сучасних інформаційних технологій, є фактично формами дистанційного навчання [4]. Вони потребують особливих вимог до якості їх програм/курсів, а саме: специфіки в послідовності подачі навчального матеріалу  в   програмах/курсах  безперервної  освіти,  створення  якісних  електронних  навчальних  матеріалів насичених анімаціями, мультимедіа, дистанційними лабораторними роботами та симуляторами, системами тестування знань і самоконтролю та ін. Особливо слід підкреслити бажаність впровадження інтерактивних навчальних матеріалів, що  збагачують процес самостійного навчання  діяльністним та  проблемним підходами,

активним навчанням та ін. Разом вищенаведене можна звести до такої послідовності: навчання протягом життя ® самостійна робота студента ® дистанційне навчання ® наявність доступних кожному якісних навчальних матеріалів.

Переходячи до проблеми якості безперервної освіти і її оцінювання, зауважимо, що критерії і методи, які пропонуються, в принципі не відрізняються від тих, що вже знайшли використання в традиційній освіті. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує величезна кількість матеріалів, присвячених їх обговоренню і впровадженню. Відповідно до літературних джерел щодо методів і критеріїв оцінювання належать наявність акредитації та сертифікації навчальних закладів, сертифікація і стандартизація програм/курсів, обговорюються різноманітні системи моніторингу ефективності навчання та ін. До розгляду пропонуються такі показники як:

кваліфікаційний рівень викладачів,   рівень менеджменту керівників центрів, ступінь засвоєння навчального матеріалу, динаміка оцінок за тестові завдання, оцінка реакції студентів на навчання, результати діяльності зацікавлених компаній, віддача від інвестицій, оцінка змін поведінки співробітників після завершення навчання керівниками та колегами по роботі, величина витрат на навчання персоналу, зміни у заробітній платі і кар’єрному зростанні та ін. Вказується на те, що дані, отримані на основі такого моніторингу, дають можливість оцінювати ефективність програм/курсів, їх актуальність, зв’язок з національними пріоритетами і можуть використовуватися для розробки і впровадження нових програм, виявлення недоліків та надання необхідної організаційно-методичної підтримки [5-7].

Не заперечуючи можливу користь застосування всіх наведених показників для контролю та оцінки якості безперервної освіти, відмітимо, що проведення такої роботи можливе практично тільки у великих університетах при взаємодії з організаціями національного масштабу, оскільки вимагає надзвичайно великих витрат коштів і часу. В цьому зв’язку ми звертаємо увагу на те, що шлях до підвищення якості безперервної освіти і її ефективності лежить в першу чергу через створення якісних програм/курсів і навчальних матеріалів, розроблених спеціально для такої форми освіти із врахуванням усіх вищезгаданих вимог.

Такий висновок, звісно, не є виключно надбанням сьогодення, але практичні наслідки з нього є особливо важливими для України саме тепер. Внаслідок обмеженості ресурсів потрібно зосереджувати сили і засоби на створенні якісних програм/курсів і навчальних матеріалів для безперервної освіти, розвитку навчальних Інтернет- мереж, масових он-лайн курсів, а не створювати нові громіздкі багатоступеневі «системи» контролю якості всього

– акредитації, ліцензування та ін. Сказане зовсім не означає зниження вимог до якості безперервної освіти і її оцінювання. В сучасних умовах створення якісних навчальних матеріалів і контроль за якістю безперервної освіти можливо зосередити в декількох регіональних університетських центрах, а створені ними програми/курси та контент передавати центрам нижчого ступеня. Використовуючи можливості Інтернету, в таких центрах може бути налагоджена  робота  у  взаємодії  з  дуже  широким  колом  викладачів  та  спеціалістів.  Особливо  плідною  така взаємодія може бути при створенні новітніх курсів, в яких використовується міждисциплінарний підхід. Створені в таких центрах відділи методично–правової допомоги можуть централізовано допомагати, в тому числі і на комерційній основі, конструкторам програм/курсів і контенту у вирішенні різноманітних питань акредитації і ліцензування, а також таких, що стають актуальними нині. Це, наприклад, може бути сумісність програм/курсів з відповідними документами Європейської комісії, з системою ЄКТС, з можливістю подальшого навчання за межами регіону та в країнах ЄС. Особливої уваги в неперервній освіті заслуговує і також постановка та проведення лабораторних робіт, оскільки без них неможливе становлення спеціаліста, отримання ним необхідних практичних знань та навичок. На відміну від створення та надання студентам звичайних навчальних матеріалів, виконання лабораторних робіт в дистанційному навчанні продовжує залишатися навчально-методичною проблемою, одним з шляхів розв’язання якої може бути об’єднання навчальних ресурсів університетів [8].

  1. 1. Жарких Ю.С. Комп’ютерні технології в освіті навчальний посібник/ Ю.С. Жарких, С.В. Лисоченко, Б.Б.Сусь, О.В. Третяк. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2012. 239С. 2. Pospishnyj, S.Stirenko. Guidelines and Regulations.  Definitions.     National  Policies  of  Lifelong  Learning.  Lifelong  Learning  Regulatory Framework. NTUU “KPI” 543839-TEMPUS-1-2013-1-SE-TEMPUS-SMHES International Report. 2014. Part.#1. P. 8-10.
  2. 3. Memorandum on lifelong learning : Commission staff working paper European Commission. Directorate General for Education and Cultur European Commission, 2000. SEC (2000) 1832. // [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http://europa.eu.int/comm/education/life/memoen.pdf. 4. Архипенко Л. Сучасні форми організації самостійної роботи студентів у вищій школі/Л.Архипенко, В. Воліков//[Електрон. ресурс] Режим доступу: http://refdb.ru/look/1968463- p2.html /Назва з екрану. 5. 2 ДСТУ–П IWA 2:2009 Системи управління якістю. Настанови щодо застосування ISO

9001:2000 у сфері освіти. 6. Рашкевич Ю. М. Студент – Університет – Ринок праці: пряма, чи трикутник?[Електронний ресурс]  /  –  Режим  доступу:  http://www.tempus.org.ua/ .  7.  Лисоченко  С.  Розвиток системи навчання протягом життя в Україні/ С. Лисоченко, Б. Сусь, У. Розен // Науково-вахове видання НАПН України Теоретичний та науково-методичний часопис «Вища освіта України». – 2014.- №3 – С.127-130. 8. Жарких Ю.С Об’єднання навчальних ресурсів університетів для створення дистанційних лабораторних практикумів / Ю.С.

Жарких, С.В. Лисоченко, Б.Б.Сусь, О.В. Третяк // Вища школа – 2012, – -№1 с. 71-81.

This document has been produced with the support of the European Commission under the TEMPUS Programme:

543839-TEMPUS-1-2013-1-SE-TEMPUS-SMHES. It reflects the views only of the authors, and the Commission cannot be held responsible for any use which may be made of the information contained therein.